Технологии Blogger.

Сайт вчителя зарубіжної літератури


Позакласний захід для учнів 8 класу в межах тижня зарубіжної літератури

Тема. Традиції японського чаювання.

Мета. Поглибити знання учнів про культуру Японії, ознайомити з традиціями японського чаювання та іншими культурними надбаннями країни, розвинути інтерес до культурної спадщини Японії, виховувати повагу до традицій різних народів світу, почуття душевної гармонії, здатність зосереджуватися на прекрасних моментах життя.

Обладнання. Мультимедійне обладнання, презентація, килим, прибори для проведення ритуалу японського чаювання.

Для учнів та вчителя. Відповідний одяг, грим (за бажанням).

                                            Хід заходу

Японія – вишуканий прекрасний сад - втілення самої Краси

К. Бальмонт



                                                                              Чай освіжає тіло, зміцнює дух,

                                                 пом'якшує серце, будить думки, проганяє лінощі.

                                                                                                                Авіцена

І. Слово вчителя.

     Доброго дня всім: і учням, які згодилися взяти участь у нашій імпровізованій чайній церемонії, і нашим гостям, і господарям, які приймають гостей у своєму будинку! Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми помандруємо до чудової країни, яку називають «країною сонця, що сходить» або «країною вранішнього сонця». Здогадалися? Правильно, ми помандруємо до Японії. Слайд 1

ІІ. Оголошення теми заходу.

     Японія, як і кожна країна, має багато цікавого й неповторного. І ми з деякими цікавими фактами сьогодні ознайомимося. Але традиції японського чаювання, які сягають ще у VІІІ століття, заслуговують на особливу увагу. Японська чайна церемонія являє собою особливу культуру, що побудована на ритуально-філософському дійстві. Ми спробуємо відтворити хоча б деякі елементи цієї церемонії.

ІІІ. Мотивація учнів.



Робота з епіграфом.

     Російський поет Костянтин Бальмонт сказав про Японію, що це вишуканий прекрасний сад. Чи це дійсно так? Сьогодні на уроці ми це з'ясуємо.

     Які асоціації виникають у вас, коли ви згадуєте про Японію?  (відповіді учнів, а також презентація)

·        Мистецтво ікебани,

·        вирощування бонзай,

·        розпис порцелянового посуду,

·        японський живопис, ямато-е – школа японського живопису, Слайд 2

·        архітектура, Слайд 3

·        японські сади, сад води, парк квітів Асікага, Слайд 4

·        сьодо – японська каліграфія, Слайд 5

·        орігамі,

·        бойові мистецтва (дзюдо, карате, кендо, сумо),

·        скульптура, Слайд 6

·        цвіт сакури.  Слайд 7

     Ви мали змогу впевнитися, що Японія-дивна країна. А пригадайте, що ви знаєте про Японію з уроків географії ?

     Японію називають країною сонця, що сходить. (Слайд 8). Це острівна держава, яка розміщена на близько 3 тисяч островів. Найбільшими з них є: Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю. (Слайд 9). Давня назва держави – Ямато. Столиця Японії – Токіо, "Східна столиця",яка розміщена на острові Хонсю. (Слайд 10). Площа Японії – 372 тис. км².

      75 % площі Японії становлять гори. Найвища вершина – гора Фудзіяма (3776 метрів), в перекладі - Священна гора. (Слайд 11). Біля Японії проходить Тихоокеанський сейсмічний пояс, що спричиняє часті землетруси (7-8тис. на рік), 150 вулканів, 15 з них діючих. Вулканічна лава є цінним добривом, тому люди,в боротьбі за родючу землю, на свій ризик, підкорюють вулкани та живуть на їх схилах.

       У Японії дефіцит води, оскільки водними ресурсами забезпечена слабо. Річки короткі і переважно використовуються для зрошення. Земельними ресурсами теж малозабезпечена,  бідна на мінеральні ресурси. В її надрах знаходиться майже вся таблиця Менделєєва, проте ресурси знаходяться в незначній кількості.

       За формою правління Японія – це конституційна монархія із травня 1947 року. З 1989 року імператором Японії є Акіхіто, який є "символом держави і єдності народу". Це високорозвинена держава, яка займає 3-є місце в світі після США та Китаю. Входить до " Великої 7". За кількістю населення країна займає 7 місце в світі і є єдиною країною, яка в результаті проведеної демографічної політики перейшла від ІІ типу відтворення населення до І. Японія - однонаціональна держава - 99,7% японці, нація здорових людей з найнижчим у світі показником дитячої смертності.

       Цікаві факти про Японію. (Слайд 12)

·        Японці дуже працелюбні і надто цінують свій час. Тому не дивно, що саме в Японії винайшли найкоротший ескалатор у світі, який налічує всього 5 сходинок. (Слайд 13).

·        Японія – густонаселена країна. Тому капсульні готелі в ній дуже розповсюджені. (Слайд 14).

·        Японці дбають про навколишнє середовище, тому ретельно сортують сміття для подальшої переробки. (Слайд 15).

    Але на особливу увагу заслуговує японська чайна традиція. (Слайд 16).

ІV. Ознайомлення з традиціями японського чаювання.

Дещо з історії.

      У  Японії чай з’явився  у VIII ст. Перші чайні плантації  були разбиті монахом Сайсьо в Киото, біля підніжжя гори Хейдзан, у 802 році. Але тільки з XII ст. чай в Японії отримує широкое разповсюдження. (Слайд 17).

       Це пов’язано з діяльністю священника Эйсая (1141-1215). Він привіз з Китаю чайні кущі і почав вирощувати чай при дзэн-буддийському монастирі. Чай підносили Будді. Його пили під час релігійних ритуалів і медитацій. Эйсай наголошував не лише на смакових якостях чаю, а й на користі для здоровья. (Слайд 18).

       Саме в ХІІ ст. в Японії з’являється спосіб приготування подрібленого чаю, а також звичай влаштовувати чайні турніри. Спочатку такі турніри проводили монахи в монастирях. Суть змагання полягала в тому, щоб відібрати якомога більше гарних сортів чаю. Переможця відзначали призами. (Слайд 19).

        У XV-XVI ст. чайна церемонія перетворилась в своєрідний ритуально-філософский міні-спектакль, в якому кожна деталь, предмет, порядок речей мали своє особливе значення. (Слайд 20).

       Чайна церемонія –це не просте вживання улюбленого напою, а справжнє мистецтво, яке характеризується водночас вишуканістю і простотою.

        Чайні церемонії відбувалися у спеціальних будиночках, які так і називалися «Чайні будиночки». Особливого значення надавалося конструкції чайного будиночка. Це невелика кімната з вузьким і низьким входом. Такий, здавалося б, незручний вхід має глибокий философський зміст: кожний, хто захоче прилучитися до високого мистецтва чайної церемонії, незалежно від  чину, повинен зігнутися, щоб зайти в будиночок, в якому всі рівні. Низький вхід не давав можливості військовим аристократам зайти всередину озброєними- довгі мечі доводилося залишати  за порогом. И це було символічно: «Пусть оставят вас все жизненные невзгоды и мирская суета, пусть ничто не волнует ваше сознание здесь, где надо сосредоточиться на прекрасном». (Слайд 21).

        Чайна церемонія вчила бачити красу в буденному і простому, бачити прекрасне в малому, усвідомлювати высоку цінність всього, що дано в цьому житті. (Слайд 22).

       Чай по-японськи.

Чай "матча" - це японський порошковий зелений чай. Робиться з подрібненого листя зеленого чаю найвищої якості. Саме його традиційно використовують у класичній японській чайній церемонії. У наш час матчу також широко використовується як харчова добавка до різних японських десертів: вагасі, морозива з зеленим чаєм, а також до локшини соба. (Слайд 23).

       Принципи церемонії

Чайна церемонія в Японії має чотири основних принципа.

 Їх сформулював засновник, Мурат Дзюко. (Слайд 24).

     Перший принцип - це гармонія («ва»). Вона повинна бути в рухах і думках.

      Друге - це шанобливість («кей»), яка супроводжує всю церемонію.

      Третій принцип - це чистота («сей») дій і думок.

      Останнє - це тиша і спокій («сэки»). (Слайд 25).

Чайна церемонія в Японії проводиться в тиші, спокійній обстановці, де ніщо не порушує розміреного плину життя. 

      Особливості чайної церемонії

 Господар церемонії повинен насипати в чашку зелений чай і залити його окропом. Всі рухи повинні бути повільними, без суєти. Потім чіткими рухами маса збивається за допомогою бамбукового вінчика. Чайний порошок повинен повністю розчинитися і перетворитися в піну. Весь цей час гості спостерігають за процесом і вслухаються в ритмічні рухи. Далі чаша передається самому почесному гостю, і той робить перший ковток, відпиваючи чай. Все робиться повільно, без порушення загального спокою. (Слайд 26).

       Потім чаша віддається назад господарю церемонії. Після цього вона передається з рук у руки, щоб кожен учасник міг відчути структуру і теплоту глиняній поверхні. Далі починалася некваплива бесіда. Слід було говорити про красу сувою і букета, розташованих в ніші, про властивості чаші для чаювання. Проблеми і повсякденні справи залишаються за межами чайного будиночка і саду. Вся церемонія проходить у три етапи. Перший - це прийом їжі. Далі слідує питво густого чаю, тобто ритуал, описаний вище. Потім йде питво рідкого чаю. (Слайд 27).

       Господар церемонії займається вибором гостей. Найголовніше для нього - це визначення самого почесного учасника. Ця людина повинна знати традиції чайної церемонії і правила її проведення. Головний гість є прикладом для інших учасників. Його сповіщають про проведення церемонії як мінімум за тиждень. Після цього він дає свою згоду або відмовляється брати участь у цій дії. Головний гість разом з господарем займається підбором інших учасників. Організатор церемонії надсилає йому список, з якого треба відібрати п'ять осіб, або обговорює це питання при особистій зустрічі. Коли учасники церемонії відібрані, всім розсилаються запрошення. Сьогодні для цих цілей використовують телефон. Раніше все було набагато складніше і більш вишукано. У відповідь кожен гість був зобов'язаний персонально відвідати організатора свята або надіслати йому листа з подякою. (Слайд 28).

      Чайна церемонія розподіляється на шість типів. Церемонія, здійснена при місяці, закінчується не пізніше чотирьох годин ранку. Порошковий чай заварюють в ході самого чаювання. Він повинен бути дуже міцним. Ритуал, проведений на сході сонця, закінчується не пізніше шести годин ранку. Існує ранкова чайна церемонія в Японії. Це чаювання після шести ранку. Вечірній ритуал проводять після години дня. З їжі тут подають тільки тістечка. В шість годин вечора починають вечірню церемонію. Існує ще і спеціальна церемонія, яку проводять в особливих випадках. Наприклад, в честь якоїсь важливої події. Найпоширеніша - це післяобідня церемонія. У кожного ритуалу є свої особливості. Вони не помітні для звичайного обивателя, але знавці відчувають тонкі нюанси різних церемоній. (Слайд 29).

     Головною метою будь-якої  чайної церемонії є досягнення гармонії. Учасники повинні відмовитися від земних проблем, турбот і думок. Учасники ведуть розмову про красу речей, що стосуються самої церемонії, і досягають єдності у своїх бажаннях, діях і думках. Це і є мета проведення таких заходів. Учасники повинні проявляти терпимість і повагу по відношенню до старшого покоління або до інших учасників церемонії, мати  душевну і фізичну чистоту. Думки кожного учасника повинні бути світлими. Не повинно бути ніяких злих чи корисливих намірів. Згідно з повір'ями, такі люди будуть мати хороше здоров'я і безліч благ. (Слайд 30).

      (Учні разом з учителем, а можливо й з гостями, сидять на килимі і супроводжують елементи розповіді діями. А далі п'ють чай та пригощають гостей за традиціями японського чаювання.)

V. Підсумок заходу.

Робота з другим епіграфом.

           Чи згодні ви зі словами Авіце́нна — перського вченого-    енциклопедиста, філософа, лікаря, хіміка, астронома, теолога, поета?

           Висловіть свої враження від сьогоднішнього заходу. Що відчуваєте ви? Чи схожі японські чайні традиції на звичайне вживання чаю?

          Як ви зрозуміли, що головне в японському чаюванні? Чи досягли ми потрібного ефекту?

Як ви вважаєте, чи важливо, який чай пити?

Я вам дуже дякую за те, що ви змогли уявити себе господарями та гостями на справжньому японському чаюванні. Давайте подякуємо один одному за чудово проведений час. (Слайд 31).

До побачення. Буду рада бачити вас у імпровізованому чайному будиночку.














Share
Tweet
Pin
Share
No коммент.

Сценарій свята для старшокласників до тижня зарубіжної літератури в школі.

Пушкінський бал.



Ведучий. Доброго вечора, пані та панове!

Ведуча. Раді вітати вас у цій залі.

Ведучий. Сьогодні в Піско-Радьківській школі бал!

Ведуча. На бал до нас сьогодні прибули гості: Князь Андрій Болконський та Наташа Ростова!

Ведучий. Олександр Пушкін та Наталія Гончарова!

Ведуча. Євгеній Онєгін та Тетяна Ларіна!

Ведучий. Володимир Ленський та Ольга Ларіна.

Ведучий. Всі гості прибули. Тож можна починати бал!

Ведуча. Бал- це свято. Їх влаштовували на честь якоїсь події.

Ведучий. Перші бали проходили у Франції на честь весілля чи дня народження монархів.

Ведуча. За часів Людовіка XIV бали поступово ввійшли в німецькі традиції і стали складовою багатьох придворних свят.

Ведучий. Дуже популярними бали були і в Росії. Перші бали започаткував Петро І, починаючи з 1718 року. А особливої актуальності вони набули в середині ХІХ століття. Головним бальним сезоном була зима. За рік могло проходити близько тисячі балів.

Ведуча. Бали поділялися на дві категорії: придворні та громадські. Придворні бали вважалися офіційним заходом, а громадські мали вільну форму. Ведучий. Можна сказати, що бал в ХІХ столітті був основною формою спілкування.

Ведуча. Наш бал присвячений тижню зарубіжної літератури в школі.

Ведучий. Бажаємо всім гарного настрою, позитивних емоцій, нових вражень!

Ведуча. Для всіх балів існували загальні правила поведінки.

Ведучий. Будь-який бал починався завжди з полонеза.  Цей танок нагадує урочистий марш, ходу, але потребує неабиякої уваги та   спритності.

Ведуча. Авжеж, щоб не порушити ритм танцю.    

Ведучий. Полонез міг тривати близько години, супроводжувався бесідою.

Ведуча. Запрошуємо наших гостей приєднуватися до урочистого танцю.

Ведучий.  І ось уже початок балу!

                 Як тільки промінь сонця щез,

                 Колона гостей в пари стала-
                 В оркестрі грають полонез!

Отож, пані та панове, полонез!



(Гості танцюють полонез)

Ведуча. Дякуємо нашим гостям за чудовий танець.

Ведучий. На балах існувала загальновизначена послідовність танців. Після полонезу, як правило, танцювали вальс. Потім декілька дрібних танців. А далі – кадриль.

Ведуча. Та не одна. Перша, друга, третя, четверта і лише після четвертої кадрилі оголошували мазурку.

Ведучий. Пару для танцю, як правило, обирали раніше.

Ведуча. Але на балах не лише танцювали:  вели світські розмови, дівчата фліртували, чоловіки робили компліменти.

Ведучий. І наш бал не буде винятком. Ми випадково підслухали розмову двох дам.

Машенька: Ах! Здравствуй, Сашенька! Подружка!
Какой чудесный нынче бал!
Вот, капитан Васильев - душка -
Со мной мазурку танцевал!
Сашенька: Ах! Машенька! Моя родная!
Гуляевой графини сын
Ко мне неравнодушен, знаю!
Он здесь без матушки, один!
Машенька: Взгляни направо, дорогая!
Стоит красавец офицер.
На нас он смотрит не мигая.
Ну, просто, чудо кавалер.
Сашенька: А! Князь Миронов! Из Парижа
Вчера вернулся, говорят.
Сейчас к нам подойдет поближе.
Он, кстати, сказочно богат.
Машенька: О! Дочь купца Петрова - Глаша.
Кривляка! Ишь, задрала нос!
Товар удачно сбыл папаша,
Гостинцев ворох ей привез.
Машенька: А что за дама там, послушай?!
Уж на советника ль вдова?!
- Да, Аграфена, в прошлом - Груша.
Явилась старая сова!
Сашенька: Охота на мужчин открыта.
Несдобровать сегодня им.
И мы, с тобой, не лыком шиты.
Себя в обиду не дадим.
Машенька: Глянь, небо звездное какое!
Отбросим все печали прочь!
Вино французское рекою!
И будем танцевать всю ночь!

Ведуча. У цих дівчат великі плани на сьогоднішній бал. А що ж кавалери?

Ведучий. Пропонуємо конкурс для наших чоловіків.

Ведуча. Цікаво, який?

Ведучий. Я пропоную нашим кавалерам влаштувати дуель, але мирну. Переможцем буде той, хто зробить найбільше компліментів своїй дамі. Компліменти мають відповідати традиціям ХІХ століття.



Конкурс «Комплімент»



Ведуча. Хотіла б я опинитися в ХІХ столітті. Чоловіки такі романтичні.

Ведучий. У тебе буде така можливість.

Ведуча. Справді? А як це можливо.

Ведучий. Дуже просто, адже у нас незвичайне свято. У нашій залі зібралися герої з різних літературних творів. Тож ми можемо опинитися там, де забажаємо.

Ведуча. Дуже добре! Я б хотіла подивитися на перший вальс Наташі Ростової.

Ведучий. Будь ласка. До речі, О. С. Пушкін писав про цей танок так:

Однообразный и безумный,

Как вихорь жизни молодой,

Кружится вальса вихор шумный,

Чета мелькает за четой.



Перегляд уривку з кінофільму  «Війна та мир» (момент, коли Наташа хвилюється, що її ніхто не запрошує на вальс).

Танок Наташі Ростової, який виконують учні.



Ведуча. Який захоплюючий момент! А яка сукня у Наташі!

Ведучий. Костюм для балу обирався дуже ретельно і мав неабияке значення. Для жінок, наприклад, непристойно було приходити на бал без квітів.

Ведуча. А кавалери ж навіщо?

Ведучий. Справді, про це повинен подбати кавалер. На деяких балах виносили квіти, які кавалери вручали своїм дамам. А ще в обов'язки чоловіків входило розважати свою даму, щоб вона не сумувала. Інколи на балах освідчувалися в коханні.

Ведуча. А давай влаштуємо конкурс.

Ведучий. Який саме?

Ведуча. Хай наші герої освідчаться в коханні своїм дамам якось оригінально.

Ведучий. Давай спробуємо.



Конкурс «Освідчення в коханні».



Ведуча. Всі молодці. Але справжнє освідчення ми зараз матимемо змогу спостерігати у виконанні Тетяни та Євгенія.



Освідчення в коханні. Учні читають листи, але частинами (В кімнаті, де проходить бал повинно бути темно. Горять свічки. А коли учні читають вірші, то свічки не повинні горіти, а прожектор світла спрямований на читця).

Тетяна (сидить за столом і пише лист пером)

Я вам пишу-чи не доволі?

Що можу вам іще сказать?

Тепер я знаю, в вашій волі

Мене презирством покарать.

Та як мене в нещасній долі

Хоч пожаліти ви ладні,

То відгукнетеся мені.

Євгеній (теж сидить за столом і пише листа).

Я знаю все: образить вас

Моя печальна таємниця.

Яким презирством загориться

Ваш погляд, гордий повсякчас!

Чого я хочу? І для чого

Відкрию душу вам свою?

Для сміху, може, ще й лихого,

Я тільки привід подаю!

Тетяна

Спочатку я мовчать хотіла;

Повірте: сором свій од вас

Я б заховала навсякчас,

Коли б надія хоч бриніла

Лиш раз на тиждень, в певний час,

У нашім домі стріти вас,

Щоб тільки слухать вашу мову,

Слівце сказати, - а за тим

Все думать, думать об однім

І зустрічі чекати знову.

Євгеній

Випадком вас колись зустрівши,

В вас іскру ніжності вловивши,

Я їй повірити не смів:

Не дав зростати звичці любій,

Свою набридлу волю в шлюбі

Я втратити не захотів.

Іще одне нас розлучило…

Нещасна жертва, Ленський впав.

І все, що серце полюбило,

Від серця геть я відірвав;

Чужий усім, на самотині

Я думав: воля й супокій

Замінять щастя. Боже мій!

Як помилявсь, як мучусь нині!

Тетяна

Та ви гордуєте людьми,

Вам на селі і тяжко й душно,

А ми…нічим не славні ми,

Хоч вам і раді простодушно.

Нащо ви прибули до нас?

У самоті села глухого

Ніколи б я не знала вас,

Не знала б я страждання цього.

Душі дівочої тривогу

З часом приборкавши (хто зна?),

Могла б я з іншим шлюб узяти

І стала б дітям добра мати

І вірна мужеві жона.

 Євгеній

Ні, бачити щохвилі вас,

Ходити вслід, як тінь незрима,

Ваш усміх, погляд повсякчас

Ловить жадібними очима,

Ваш голос чути, розуміть

Усю довершеність безкраю,

У муках перед вами мліть,

Блідніть і гаснуть… О, мій раю!

Тетяна

Не ти!.. Ні, серцем полюбила

Лише тебе навіки я!

Так вища рада присудила…

То воля неба: я твоя;

Життя мойого всі години-

Порука зустрічі одній;

Сам бог послав тебе, єдиний,

Повік ти охоронець мій.

Євгеній

Та не для мене це: щомить

Слідкую марно я за вами;

Життя іде, життя летить,

А я розтрачую без тями

Від долі визначені дні.

Вони вже й так тяжкі мені.

Я знаю: довго не страждати,

Земна кінчиться путь моя,

Та мушу вранці певність мати,

Що вас удень зустріну я…

Тетяна

У снах мені ти привиджався,

Незримий, душу ти палив,

Твій дивний зір мене томив,

Твій голос в серці відбивався

Давно…ні, то було не в сні!

Ти увійшов і я впізнала,

Шепнула: він явивсь мені!

Чи правда ж: я тебе вчувала,

Зо мною вів розмову ти,

Коли я бідним помагала

Або молитвою втішала

Тривожні муки самоти?

Хіба крізь морок занімілий

Не ти, неначе привид милий,

У цю хвилину промайнув

І став тихенько в узголов'ю

Не ти з відрадою й любов'ю?

Слова надії тут шепнув?

Хто ти: чи ангел мій ласкавий,

Чи спокуситель мій лукавий:

Розвій ці сумніви до дна.

Євгеній

Боюсь: в мольбі моїй смиренній

Побачить ваш суворий зір

Підступні хитрощі мерзенні-

І чую гнівний ваш докір.

Тетяна

Та ж, може, все це марні болі,

Душі дівочої мана!

І зовсім інший вирок долі…

Але дарма! Тобі свою

Віднині душу доручаю,

Перед тобою сльози ллю,

Твого заступництва благаю…

Євгеній

Коли б ви знали, як жахливо

Таїти пристрасну любов,

Палать - і розумом гнівливо

Бентежну гамувати кров;

Хотіть коліна вам обняти

І, припадаючи до ніг,

Мольби, признання виливати,

Все, все, що висловити б міг,

А навіч холодом жорстоким

І мову, й погляд повивать,

Спокійно з вами розмовлять,

Дивитися веселим оком!..

Тетяна

Ти уяви: я тут сама,

Ніхто мене не розуміє,

В знемозі думка туманіє,

І порятунку вже нема.

Я жду тебе: єдиним зором

Надії в серці оживи,

Чи сон гнітючий мій урви,

На жаль, заслуженим докором!

Євгеній

Та годі вже: з собою сам

Не встою більше в боротьбі я;

Нехай мана – моя надія,

Та віддаюсь на волю вам.

Тетяна

Кінець! Перечитать боюсь…

На серці сором, страх і мука…

Але ні з чим я не таюсь,

І ваша честь мені порука…



Ведучий. Дякуємо нашим героям. (Звертається до ведучої) щось ми давно не танцювали.

Ведуча. А й справді. Адже у нас бал!

Ведучий. Наступний танок на нашому балу – мазурка. Про нього теж писав О. С. Пушкін:

Мазурка раздалась. Бывало, 
Когда гремел мазурки гром, 
В огромной зале все дрожало,
Паркет трещал под каблуком,
Тряслися, дребезжали рамы, 
Теперь не то: и мы, как дамы,
Скользим по лаковым доскам.





Гості танцюють мазурку.



Ведуча. Якщо я правильно зрозуміла, основний обов'язок дами на балу – це бути красивою і чарівною.

Ведучий. Абсолютно правильно. А все інше залежало від чоловіків.

Ведуча. Тоді я знаю. Який конкурс буде наступним.

Ведучий. Цікаво, який?

Ведуча. Конкурс бальних костюмів.



Конкурс бальних костюмів (учні демонструють журі свої костюми).



Ведуча. Ми вже почули багато цікавих історій. Але я не чула історії кохання Пушкіна та Гончарової.



Ведучий. Це все тому, що Олександр Сергійович, не зважаючи на свою популярність, не любив висловлюватися про своє особисте життя.

Ведуча. А як же його вірші «Я вас кохав», «Я мить чудову памятаю»?..

Ведучий. Пушкін дійсно любив жінок, захоплювався їх красою, навіть присвячував їм вірші. Але коли зустрів Наталі (так він називав свою дружину), то все змінилося. Родина для нього стала найважливішою в житті.

Ведуча. І що, своїй дружині він не писав вірші?

Ведучий. Писав, звичайно, і не лише вірші. Якось Пушкін навіть попросив художника Карла Брюллова намалювати портрет своєї молодої дружини Наталії Миколаївни.  Почуття глибокої любові до неї він беріг  протягом усього їх спільного життя.

Ведуча. Хто ж вона, ця жінка, якій випало щастя бути коханою такої людини?

Ведучий. Давайте послухаємо спогади Олександра Сергійовича про його знайомство з Наталі.

Пушкін. Наша зустріч з Наталією Гончаровою відбулася зимовим вечором 1828 року на балу в танцмейстера Іогеля. Наталі була дійсно прекрасна, кожний рух її був сповнений грацією. Очі добрі, веселі, з підохочувальним вогником з-під оксамитних вій. Але покрив скромності завжди вчасно зупиняв занадто різкі пориви. Головну принадність Наталі складали відсутність усякої манірності і природність. Надвзичайно виразні очі, чарівна посмішка і простота.  Все в ній було перейнято глибокою порядністю.

      Я прийняв рішення одружитися. Заручини відбулися 6 травня 1830 року. А весілля довелося відкласти до 18 лютого 1832 року через вимушене болдінське заслання. Але весіллі відбулося. Вінчалися ми в церкві Великого Піднесення біля Нікітських воріт. Я одружений — і щасливий: одне бажання моє, щоб нічого в житті не змінилося, кращого не дочекаюся...

Исполнились мои желания. Творец

Тебя мне ниспослал, моя Мадонна,

Чистейшей прелести чистейший образец...

Пушкін бере за руку Наталі і читає їй вірш.



Когда в объятия мои
Твой стройный стан я заключаю
И речи нежные любви
Тебе с восторгом расточаю,
Безмолвна, от стесненных рук
Освобождая стан свой гибкой,
Ты отвечаешь, милый друг,
Мне недоверчивой улыбкой;
Прилежно в памяти храня
Измен печальные преданья,
Ты без участья и вниманья
Уныло слушаешь меня...
Кляну коварные старанья
Преступной юности моей
И встреч условных ожиданья
В садах, в безмолвии ночей.
Кляну речей любовный шепот,
Стихов таинственный напев,
И ласки легковерных дев,
И слезы их, и поздний ропот.

Ведуча. Як романтично.

Ведучий. Так, Олександр Сергійович відомий романтик.

Ведуча. Повернемося до наших гостей. А які ще були бали?

Ведучий. Дитячі бали, бали-маскаради, благодійні… Змінювалися часи, змінювалася мода.

Ведуча. В наш час найбільш популярні бали спортивних чи бальних танців. Такі бали більш нагадують змагання, а манірність відступає на задній план.

Ведучий. Найголовніше на балу – це стосунки чоловіка і жінки. Це радість, ніжність, кохання. І ці традиції ніколи не втратять актуальності, яким би не був бал.

Ведуча. Згодна. Тож, якщо ми сьогодні хоч на крапельку наблизилися до справжньої атмосфери на балах ХІХ століття, то це вже успіх. Адже бал – це аристократизм, честь, краса.

Ведучий. Оголошуємо останній танок.

Ведуча. Український поет М. Рильський писав:

Шопена вальс… Ну хто не грав його

І хто не слухав? На чиїх устах

 Не виникла усмішка примхлива,

В чиїх очах не заблищала іскра

Напівкохання чи напівжурби

Від звуків тих кокетно-своєвільних,

Сумних, як вечір золотого дня,

Жагучих, як нескінчений цілунок?

Ведучий. А ми українці, тому останній танок – київський вальс.



Майборода П. Київський вальс



Ведучий. Слово надається членам журі. (Журі визначає переможців у номінаціях «Найкраще освідчення у коханні», «Найкращий бальний костюм», «Найкращий комплімент». Парам вручаються грамоти.)

Ведучий. Час плине швидко. Чоловіки втомилися від надзвичайної краси дам. Наше свято добігає кінця.

Ведуча. Дякуємо учасникам та гостям!

Ведучий. Раді будемо бачити вас на наступних балах!

Ведуча. Всім до побачення.
Share
Tweet
Pin
Share
No коммент.
Newer Posts
Older Posts

Меню сайту

  • Главная страница
  • Календарно-тематичне планування
  • Медіатека
  • Методична скринька
  • Сторінка для учнів
  • Готуємося до олімпіад
  • Тиждень зарубіжної літератури
  • Позакласна робота
  • Мої публікації
  • Мій досвід
  • Велика перерва
  • Фотоальбом
  • Новини

Про мене

Моя фотография
Наталія Семененко
Просмотреть профиль

Моя робота

Працюю вчителем зарубіжної літератури та російської мови.

Blog Archive

  • марта 2020 (2)
  • февраля 2019 (5)
  • января 2019 (15)
  • марта 2018 (29)
  • февраля 2018 (28)
  • января 2018 (3)

Пошук по блогу

Created with by ThemeXpose | Distributed By Gooyaabi Templates